Кухаренко  Микола Іванович

Народився 9 травня  1915 року на хуторі Ульянівка Андріївського району Донецької області в багатодітній селянській сім’ї. У 1920 році сім’ю спіткала біда – помер батько. У шахтарському краї пройшло дитинство, шкільні роки Миколи Івановича. Звідси направлений на фабрично-заводське навчання. Після його закінчення прийнятий формувальником прокату сталі на Новокраматорський завод важкого машинобудування. Звідси юнак призваний до лав Збройних Сил. У грудні 1935 року демобілізований. Продовжує працювати в рідному колективі. В 1937 році покликаний у Червону Армію. Учасник Великої Вітчизняної війни. У складі 38 танкової бригади брав участь у танковому бої на Курській дузі.

Із травня 1944 року воював на Кандалакшському напрямку. Вирізнився у вересневій наступальній операції 19 Армії. Танковий взвод лейтенанта Кухаренко Миколи Івановича одним з перших прорвав оборону супротивника, знищивши танкову заставу ворога. Було знищено 8 танків типу Р-35 і до 80 гітлерівців. Коли машина застрягла в болоті, лейтенант Кухаренко з екіпажем чотирнадцять годин відбивав атаки супротивника.

За мужність і відвагу, виявлені в наступальних боях на Кандалакшському напрямку, Миколі Івановичу Кухаренко Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року було привласнене звання Героя Радянського Союзу.

Після війни Кухаренко продовжує служити в Радянській Армії. З 1947р. по 1 жовтня 1948 р.- слухач Ломоносівської вищої офіцерської школи Ленінградської області. З травня 1953 р. по 1957 р. - командир роти 42-го танкового самохідного полку у м. Виноградові.

З 1957 по 1959 рр. працює у Виноградівському райвійськкоматі. Звільнений у військовому званні гвардії майора.

Після Вітчизняної війни Микола Іванович Кухаренко проживав у місті Виноградів Закарпатської області. Проводив більшу роботу з військово-патріотичного виховання молоді. Неодноразово приїжджав у Кандалакшу, брав участь у зустрічах з ветеранами, у ювілейних заходах, присвячених розгрому німецько-фашистських військ у Заполяр’ї.

У 1959 році перейшов від військової справи, якій віддав 26 років, до громадянської: керував Виноградівською автоколоною Берегівського А'ГП, був тут інженером з техніки безпеки. З 1992 року - на заслуженому відпочинку. Але бере активну участь в громадському житті міста і району. Тривалий час був членом прези­дії районної ветеранської організації. Часто виступав з лекціями і бесідами серед молоді. Активний учасник хору ветеранів.

6 травня 1985 року Постановою  Кандалакського бюро міському партії та виконавчого комітету міської Ради народних депутатів, Кухаренку Миколі Івановичу присвоєно звання  «Почесний громадянин міста Кандалакша».Такої ж честі він удостоєний і у   Виноградові. У серпні 2002 року Миколу Івановича Кухаренка було визнано «Почесним громадянином міста».

Помер М.І.Кухаренко у 2009 році.