Розентал Герман Зельманович

Народився Герман Зельманович 4 серпня 1931 р. у с. Широкий Луг Тячівського р-ну Закарпатської  області. Виріс у багатодітній єврейській сім'ї, зазнав чимало лиха ще в дитинстві. Події 44-го відбилися й на родині Розенталів. Малий Гріша з батьками двома братами та чотирма сестрами ховалися в углянськомі лісі, аби їх не відправили у гетто. Зробили землянку, там жили з весни до літа. Жували принесені добрими людьми схарі, березові бруньки, варили корінці. Однак мадярські жандарми зловили всю сім’ю Розенталів, відправили у в’язницю в Сігет, що в Румунії, а згодом у Ніредьгазу (Угорщина). Тут їх «посортували»: маму й трьох сестер відправили на важкі сільськогосподарські роботи в Німеччину, а батька в Освенціум, де він вижив тільки чудом. А Гремана, вдох братів і сестру хористи помістили в гетто в Будапешті. І тільки завдяки місцевій підпільній групі дітей було викрадено влаштовано в дитбудинок.

По закінченню війни він з братами й сестрою та мамою, яка повернулася з Німеччини, то пішки, то на дахах переповнених потягів приїхали в Бухарест. Два тижні добиралася мати з дітьми до Мукачева, а звідти  - рідне село. Невдовзі повернувся і батько. Ці трагічні сторінки біографії Германа Зельмановича мало хто знає.

У 1963 р. закінчив Московський технологічний технікум, спеціальність "Швейне виробництво", технік-технолог швейного виробництва. У 1974 р. - факультет економіки торгівлі Львівського торгово-економічного інституту,  економіст.

Трудову діяльність розпочав у 1945 р. учнем кравця. Працюючи на Виноградівському комбінаті побутового обслуговування, виріс із кравця до завідуючого ательє мод.

З 1965 р. - директор промкомбінату, який у 1982 р. перейменували в Керамічний завод.

У 1992 р. розпочав будівництво матеріально-технічної бази теперішнього українсько-німецького спільного підприємства "Сандерс-Виноградів ГмбХ", де працює керуючим директором по сьогоднішній день.

Секретар Виноградівської районної організації Соціал-Демократичної партії України   (об'єднаної).

Нагороджений орденом "Дружби народів" (1981), медалями "За доблесний труд" (1970)   Медаль - "Ветеран праці", від 29.04.1985 року;  та "Ветеран   праці" (1985),  почесною Грамотою Ради міністрів України в березні 2002 року, як "Кращий роботодавець 2001 року "; почесною відзнакою Торгово - Промислової палати України  "Золотий знак Меркурій " в 2002 році.

А в червні минулого року Указом Президента України йому присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України ".

"Кращий роботодавець року-2001".

27 червня 2001 року Роману Йосипу Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Виноградів».