Попович Дмитро Миколайович

Народився Дмитро Миколайович 7 листопада 1899 р. в с. Онок на Виноградівщині в родині сільського коваля.

Навчався у Мукачівській та Будапештській гімназіях. Закінчив Будапештський богословський факультет. З 1922 р. – викладач греко-католицької семінарії в Ужгороді, а з 1924 р. – Хустської гімназії.

Автор книжок «Жіноче питання» (1923), «молодим дівчатам» (1929), «Вам, солодкі молоді брати» (1926) «Світло в темноті» (1928). Для церковних справ написав два підручники: «Історія церкви христової» (1925), «Апологетика» (1926), а також брошуру «На землі Кирила й Мефодія» (1926).

Підкарпатське общество наук у серії «Дитяча бібліотека» випустило книги Д.Поповича «Адам і інші оповідання» (1943) та «Будователі храмів» (1944), а в серії «народна бібліотека» - збірку оповідань «Із життя» (1943).

У журналі «Літературна неділя» (1943) були опубліковані оповідання «Клопота», «Марія» та «Повернулося щастя».

У 1949 р. за відмову перейти до православної церкви Д.Поповича було заарештовано й засуджено на 25 років. 1956 р. повернувся до Хуста, де останні роки життя змушений був важко заробляти на хліб насущний.

Помер 3 жовтня 1968 р.