Боршош-Кум’ятьський Юлій

Боршош-Кум'ятський Юлій Ва­сильович народився 8 липня 1905 р. в с. Великих Ком'ятах на Виноградівщині в багатодітній се­лянській родині. Після початкової освіти в рідному селі закінчив Уж­городську гімназію, а потім там же — й учительську семінарію. Протягом багатьох років учителював у с. Боржавському, а також у Ракові й районі (1930—1949). Потім переїжджає до Ужгорода й продовжує педагогічну роботу аж до виходу на пенсію в 1966 р. Відзначений орденом «Знак пошани» та медалями.

Перший вірш «Закувала зозуленька» надрукував 1924 р. у журналі «Наш рідний край». З 1925 р. на сторінках журналів «Пчілка», «Наш рідний край», в альманасі «Трембіта» (1926) публікуються пое­тичні спроби автора, Це переспіви народних пісень, зокрема коло­мийок. Незабаром з'являються і книжки його поезій: «Весняні квіти» (1928), «З мого краю» (1929), «Країна див» (1934), «В Кар­патах світає» (1935), «З наказу роду» (1938), «Кров кличе» (1938). Першу збірку молодий поет адресував дітям. Тут він оспівує природу, закликає дітей вчитися, любити свій край і рідну мову. У наступних збірках поет звертається до гострих соціальних тем. Його пісні-ридання — про тяжке життя трудящих, бідування голо­дних дітей, роздуми про долю рідного краю («А на селі журба і сум», «Ти не плач...», «Де ж ти, доле, доле?», «Ой та не розходіться, з рідної країни», «Моє серце віщує весну» та ін.). Поет закликає до боротьби, до всенародного повстання («Ридає вітер», «Здіймайтесь знамена»). Збірка «Країна див» і на сьогодні залишається кращим, зразком соціальної поезії на Закарпатті 20-30-хрр. У1934 р. чеська прогресивна газета «Лідове новіні» віднесла її поряд з іншими тво­рами славетних світових письменників до найкращих книжок року. Збірку «З наказу роду» прокуратура дозволила тільки після конфіскації 9 революційних віршів.

У творчості поета в ті роки важливе місце належить також, пейзажній ліриці, яка служить різким контрастом до підневільного життя.

Під час угорсько-фашистської окупації (1939—1944) Ю.Боршош-Кум'ятський писав дуже мало. У тогочасних журналах «Літературна неділя» та «Руська молодежь» були надруковані поеми «Дмитро Калинюк», «Храм у Богдані» та кілька віршів.

Визволення Закарпаття 1944 р. поет привітав віршем «Воля», в якому висловив щирі почуття вдячності визволителям.

У подальші роки Ю.Боршош-Кум'ятський опублікував такі збірки поезій: «Дві долі» (1948), «На високій полонині» (1956), «Грай, трембіто» (1958), «В орлиному леті» (1961), «Багряні акорди» (1967), «Шовкова косиця» (1971), «Пізня краса» (1975). Основна тематика тут — оспівування праці вільної людини, позитивних змін на Верховині. Героями віршів стали трудівники — хлібороби, виноградарі, чабани, лісоруби. Поет часто звертає свій погляд у минуле, щоб глибше зобразити ті перетворення, що відбулися в житті та побуті земляків («Дві долі», «Диво», «Полонина», «Бога­тирі синіх гір», «Схили над Виноградовом», «Кличе пісня», «Водо­спад» та ін.). Найкращими поетичними барвами поет змальовує міста і села визволеного краю («Ужгород», «Ужгородський замок», «Село Кваси», «Село Росішка», «Ходімо, друже, у Ком'яти»).

Пейзажна лірика й надалі посідає помітне місце в творчому до­робку поета. Вона світла й музична. («Струмочок», «Вечір у Карпа­тах», «Осінні акварелі», «Калина», «Йосипу Бокшаю»). Окремо вирізняються вірші-роздуми про покликання митця («Поету-ровеснику»), сенс людського життя («Чуєте, юні?»).

Уже в зрілому віці поет виступає в новому для нього жанрі — у поезії в прозі. Це невеликі ліричні новели, в яких оспівується краса полонин і лісів, Карпатських гір («Гірські вітри», «Гуцульщина», «Осінь на Гуцульщині», «У Карпатах світає», «Гроза в горах», «По­езія квітів», «Гори мої Карпатські» та ін.).

В останній прижиттєвій збірці «Пізня краса» вміщено своєрідні лірико-автобіографічні мемуари — знову ж таки новий для поета різновид поезій у прозі («Не забути...», «Чуєш, юносте?..», «І у світлі сивинок...», «У світлі вічного вогню», «Зажурена трембіта»). Вза­галі у згаданій збірці глибшає філософічність його лірики.

Збірка вибраних творів «Червона калина» (1980) є найповнішим виданням письменника. До книги ввійшло все краще, написане за п'ятдесят літ. Збірка недрукованих й призабутих поезій та проз «До срібних сивин» (2004), збірка творів «З наказу роду» (2005).

Деякі вірші поета стали піснями («Гей, співанки», «Грай, трембіто», «Закарпаття», «У горах Карпатах»). Музику до них написали композитори М.Панченко, М.Попенко, В.Габрон,  І.Керецман

Окремі вірші Боршош-Кум'ятського друкувалися в обласних та республіканських газетах, журналах «Жовтень» (1965, № 7; 1977, № 12), «Україна» (1946, № 3), альманасі «Рад. Закарпаття» (1948, № 1), збірнику «На верховині» (1984), «Гуцуліє, рідна земле» (1993), «Антології української поезії» (К., 1957, Т. 4; 2-е вид., 1958, 1985. Т. 4), антологіях «Поети Закарпаття» (Пряшів, 1965), «Моя Кар­патська Україно» (Ужгород, 1992).

Ю.Боршош-Кум'ятський — автор статей про Т.Г.Шевченка, Лесю Українку, І.Верхратського, художника Й.Бокшая, нарисів, спо­гадів, публіцистичних статей.

До значних ліро-епічних творів поета належить написана в дусі фольклорних традицій поема «Микола Шугай».

Книги поета перекладалися російською мовою (Играй, трембита, 1962; Поздняя краса, 1984), а окремі поезії — осетинською та угорською.

Член Спілки письменників України з 1957 р.

Помер 10 квітня 1978 р.

1. Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне/ Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с.

2. Хланта І.В.           Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.

3. Боршош-Кум’ятський: Вибрані твори / Упорядкування Ю.-Б. Боршоша; вступна стаття, підготовка текстів, словник та примітки Д.М.Федаки – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2005. – 552 с., іл.