Єпископ Попович Василь Юрійович

Народився Василь Юрійович Попович в селі Великі Ком’яти Угочанського комітату 1796 року 12 вересня в сімї місцевого приходника Юрія Поповича і Марії Лендєл.

Початкову освіту майбутній єпископ здобув у Великій Каролі, а також Мараморош-Сиготі. Між учнями відрізнявся обдарованістю, працьовитістю і відмінною поведінкою.

Вищі, гімназійні класи, відвідував в Ужгороді. Тут він також став лідером, отримав першість у навчанні, розвивався, самовдосконалювався «птенец став обрастать пір’єм, замітен был в нём уже тогда летущий орёл».

Філософський курс Василь Попович закінчив у Пешті. З великою пристрастю віддавався любомудрим наукам, про що свідчили успішно складені ним суворі іспити, після здачі яких він став доктором.

По закінченню навчання Попович ненадовго був призначений в пресвітери, зайнявши посаду приходського співробітника спочатку в Сваляві, а потім в Сиготі. А через два роки тодішній Пряшівський Преосвященний Григорій Маркович взяв його до себе, зробивши своїм секретарем. Попович, так би мовити, із приходського співробітника зразу став єпископом.

Височайшим єпископом Попович став в 41 рік, священством в 17, канонічністю в 1 рік.

Найпершою турботою нового єпископа стало регулювання уже існуючих єпархіальних фондів. Він одержав капітал в 40 тисяч, а залишив у 200 тисяч гульд. На початку його діяльності в єпархії налічувалося 30 кам’яних церков, а після смерті залишилося 234, та приходських будинків 222. за свій рахунок щорічно утримував 12 найбідніших студентів. В 1855 році протягом кількох місяців харчував на своїй кухні по 100-200 голодуючих. І все-тики Попович помер убогим, так як він був багатим у пожертвуванні.

З гідністю й достойно пережив революцію 1848-1849 рр. у Австрійській імперії, підтримав її, за що піддівся переслідуванням цісаря.

В час його правління в угорській гімназії був запроваджений руський законовчитель, засновані кафедри руської мови і лекції історії також на руській мові. Чинною мовою в єпископській канцелярії була руська мова і він так суворо оберігав цю мову, що навіть відкладав виконувати прохання лише із-за тієї причини, що воно було написане не по-руськи. Для освіченості свого народу наприкінці свого життя доклав багато зусиль для заснування «Общества святого Василія», яке почало працювати з 1866 року.

Помер Василь Юрійович Попович 19 жовтня 1864 року за своїм робочим столом. Похований у підземеллі Ужгородського кафедрального собору.

Використана література:

Матеріали науково-практичної конференції присвячені 215-ій річниці з дня народження Мукачівського греко-католицького єпископа, великого патріота русинського народу, одного з основоположників Общества святого Василя Великого, організатора розвитку освіти та національного відродження краю владики Василя Поповича. – с. Великі Ком’яти. – 2011. – 50 с.