Попович Михайло Дмитрович

Поет, публіцист, громадський діяч

Попович Михайло Дмитрович народився 11 лютого 1908 р. в с. Великі Ком’яти Виноградівського р-ну на Закарпатті. Вчився в народній школі, а згодом закінчив Мукачівську гімназію (1927р.) та юридичний факультет в Празі (1931р.). Працював у судах Берегова, Ужгорода, Севлюша (тепер Виноградово), Хуста, служив у Чехословацькій армії. У 1942-1944рр. був мобілізований в угорську армію і працював у Хусті в мобілізаційному пункті. Включився в антифашистську боротьбу, налагодив зв’язки з радянською розвідувальною групою «Закарпатці», яку очолював Ференц Патакі, збирав для неї важливі дані військового характеру.

20 березня 1944 р. був заарештований і кинутий у тюрму Марамош-Сігету (тепер Румунія), а у квітні засуджений до смертної кари через повішення. Потім смертну кару замінили довічною каторгою. 1 листопада цього ж року його відправили в німецький концтабір Дахау, потім у Нацвейлер, Шимберг, де був свідком загибелі Д.Вакарова. Вижив і повернувся у рідний край. Після війни працював начальником канцелярії у Народній Раді, секретарем облвиконкому. З 1953 р. і до самої смерті очолив філію видавництва «Радянська школа» в м.  Ужгород. Був нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». у післявоєнні роки зазнав підозр, недовір’я, приниження людської гідності.

Ще навчаючись у Мукачівській гімназії, почав складати вірші. Писав російською мовою У 1928 р. вони вийшли окремою книжечкою «Первые стихи» у видавництві товариства карпатських студентів у Празі «Возрождение». Потім культурно-освітнє товариство ім. О.Духновича в Ужгороді видало книжечку М.Поповича «Хата» (1937). Через рік у тій же Ужгородській друкарні «Школьная помощ» побачила світ його балада «Добрянскій» (1938р). У 1933-1936 рр. в альманахах Товариства карпаторуських студентів Празі «Воздрожение» опубліковано кілька творів поета, спрямованих на захист політичних трудящих. Друкувався також у «Литературном альманахе» (1943). Добірку його віршів уміщено в антології «Поети Закарпаття» (1965р.). У 1945 р. газети «Закарпатська Україна» та «Закарпатська правда» подали спогади М.Поповича про участь у підпіллі та перебування у фашистських концтаборах. Інший його спогад про Д.Вакарова «Крізь пекельні муки» опублікований у збірнику «Я навіки прийшов у життя» (1975). Автор передмови до збірки Д.Вакарова «Избранные стихи» (1955р).

Лише у 1959 р. в Ужгороді вийшла посмертна збірка поетичних та прозових творів М.Д.Поповича  «Думы о Верховине»  , яка стала бібліографічною рідкістю .

Життєвий і творчий шлях поета розглядається у статтях О.Довганича «Поет, антифашист, патріот» (Закарпат. правда. 1991. 6 лип.), «Подвійна плата» (Карпатський край. – 1994. - №3-4. – с. 15-17) та в книзі В.В.Гомонная «Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ-ХХ ст.). – Ужгород, 1992. – с. 102-105 .

Помер 18 травня 1956р.

Джерельні приписи:

1. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.

2. Календар краєзнавчих пам’ятних дат  на 2003 рік: Реком. бібліограф. посібник. – Ужгород: вид- во В. Падяка, 2002. – С.37 – 39.

3. Довганич,О.

            Призабуте ім’я поета – патріота Михайла Поповича / Омелян Довганич // Фест. – 2009. – 12 – 18 лют. – С.14.