Основними нормативно-правовими актами, які регулюють на сьогоднішній день питання надання відпусток найманим працівникам, які працюють на підприємствах, установах, організаціях чи фізичних осіб-підприємців на території України є Кодекс Законів про працю та Закон України «Про відпустки».

Згідно вищезазначених нормативних документів право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Також нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні. Слід зазначити, що однією з гарантій для працівників при наданні відпусток є та, що на період відпустки зберігається місце роботи (посада).

Згідно діючого на сьогоднішній день Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток:

1. щорічні відпустки:
   • основна відпустка;
   • додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
   • додаткова відпустка за особливий характер праці;
   • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3. творча відпустка;
4. соціальні відпустки:
   • відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
   • відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
   • відпустка у зв'язку з усиновленням дитини
   • додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
5. відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Тривалість відпусток визначається Законом України «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Варто зауважити, що святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (тобто, щорічна основна відпустка надається за робочий рік, а не календарний). Разом з тим, для деяких категорій працівників законодавство встановлює більш тривалий термін відпустки, як приклад: керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України; інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Особливу увагу слід звернути на те, що згідно діючого на сьогодні законодавства, працівник у перший рік роботи має право на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості вже після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, а не так як вважають деякі роботодавці - після відпрацювання повного робочого року.

Якщо ж працівнику надають зазначені щорічні відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком нижчезазначених випадків при яких щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника:

6. жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
7. інвалідам;
8. особам віком до вісімнадцяти років;
9. чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
10. особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
11. сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
12. працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
13. працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
14. працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
15. батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
16. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Також, чинне законодавство встановлює категорії працівників, яким щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час :

17. особам віком до вісімнадцяти років;
18. інвалідам;
19. жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
20. жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
21. одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
22. дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
23. ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною
24. ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
25. батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
26. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Також, законодавство передбачає випадки, за яких допускається відкликання працівника з щорічної відпустки. Таке відкликання допускається за згодою працівника і лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої ст.12 Закону України «Про відпустки» та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Що стосується порядку оплати відпусток, то слід зазначити, що на роботодавця покладається обов’язок виплачувати працівникам заробітну плату за час відпустки ( так звані «відпускні») не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (з відповідними змінами та доповненнями).

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Разом з тим, таке відрахування, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

27. призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
28. переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
29. відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
30. змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
31. виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
32. нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
33. поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
34. направленням на навчання
35. виходом на пенсію.

Також, відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не проводиться у разі смерті працівника.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. При цьому, виходячи з вимог ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівникові належні йому від Підприємства при звільненні кошти (в т.ч. і компенсацію за невикористані відпустки).

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Разом з тим, особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Нагляд і контроль за додержанням роботодавцями Львівської області вищезазначених положень законодавства про працю (в т.ч. Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про відпустку»), здійснюють державні інспектори праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області (адреса: 79008, м. Львів вул. Валова, 31), які посадовим особам Підприємств вносять приписи, обов’язкові до виконання та спрямовані на усунення виявлених порушень, а також за невиконання роботодавцями зазначених норм Законів - готують подання про притягнення керівників та інших посадових осіб Підприємств до дисциплінарної відповідальності, передають матеріали справ про вчинення адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 41 КУпАП до судів для прийняття ними відповідних рішень, а також при наявності ознак злочину передбаченого ст. 172 КК України скеровують матеріали перевірок для відповідного реагування в правоохоронні органи.

Таким чином, якщо на роботі Вам не надають щорічну чи додаткову відпустку - це являється грубим порушенням законодавства про працю, відповідальність за що наступає за ст. 172 Кримінального Кодексу України «Грубе порушення законодавства про працю» та карається штрафом до 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або виправними роботами на строк до 2-х років, а якщо ці дії вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда то вони караються штрафом від 50-ти до 100-та неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5-ти років або виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до 6-ти місяців.

Все ж таки, хотілося б щоб до Інспекції з питань праці від працівників Підприємств надходили лише листи, пропозиції про визнання своїх роботодавців кращими у поточному році, а не скарги; щоб працівники з гордістю могли називати та відкликатися про підприємство, установу чи організацію, в якій вони працюють. Та, виходячи з реалій сьогодення розуміємо, що це лише наші очікування, прагнення, бажання, для реалізації яких необхідно нам усім докласти чимало праці та зусиль.