СХЕМА. Поетапні дії кадрової служби при переведенні працівника на легшу роботу (ст. 170 і 178 КЗпП України)

1-й ЕТАП. Визначення правових підстав переведення

      В окремих випадках причиною переведення працівника на іншу роботу може бути стан його здоров’я. Частиною першою статті 170 КЗпП України передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) перевести працівника за його згодою на іншу, легшу роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.

При переведенні за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

    Відповідно до частини першої статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку із хворобою на іншу роботу в установленому порядку визначаються лікарем або комісією лікарів.

 Якщо причиною настання непрацездатності працівника є трудове каліцтво чи професійне захворювання, відповідно до статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності*.

     Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК. Висновок про необхідність тимчасового переведення працівника на іншу, легшу роботу зазвичай надає ЛКК установи за місцем проживання, роботи або лікування працівника, а в разі переведення без обмеження строку — МСЕК.

       За згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

      Якщо непрацездатність настала від загального захворювання чи каліцтва, непов’язаного з трудовою діяльністю працівника, відповідно до частини 8 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III у разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу їй надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більше як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Тимчасове переведення на легшу роботу, згідно з медичним висновком, надає право працівникові по закінченні періоду, термін якого визначається медичним висновком та встановлюється наказом роботодавця, повернутися на попереднє місце роботи.

       Статтею 178 КЗпП передбачено переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Згідно із цією нормою вагітні жінки відповідно до медичного висновку переводяться на іншу роботу, яка є легшою і унеможливлює вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

        Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Підставою для такого переведення може бути як медичний висновок, так і інші об’єктивні дані, які свідчать про неможливість виконання жінкою роботи. Наприклад, робота виконується в нічний час або специфіка роботи потребує систематичного направлення працівниці у відрядження, а статтею 176 КЗпП встановлено заборону на залучення до робіт у нічний час та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

     Звернути увагу

      Якщо внаслідок переведення вагітної жінки чи жінки, що має дитину віком до трьох років, на легшу роботу заробіток цих осіб зростає порівняно з попередньою роботою, то відповідно до частини четвертої статті 178 КЗпП їм виплачується фактичний заробіток.

 Головний державний інспектор праці                                      Ціник М.О.