| Меню |
|
 |
| Реєстрація |
|
|
| Пошук |
|
|
| Погода |
|
|
| Форма входу |
|
|
| Категорії розділу |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
|
|
|
 |
|
 |
|
Можливі порушення з боку роботодавця
| |
25.09.2014, 11:45 |
| Зрозуміло, що зазвичай вагітність працівниці спричиняє для роботодавця певні незручності та тягне певні витрати. Тому іноді трапляються випадки, коли дехто з роботодавців вчиняє не лише аморально, а й протизаконно, намагаючись, скажімо, змусити вагітну жінку написати заяву про звільнення за власним бажанням чи знижуючи їй заробітну плату. Вочевидь, більшість роботодавців взагалі не матимуть наміру прийняти на роботу жінку, яка через кілька місяців піде у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Між тим кожна жінка, а також кожен роботодавець і працівник відділу кадрів повинні знати, що відмова у прийнятті на роботу або ж зниження заробітної плати з мотивів пов'язаних з вагітністю чи наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям якщо є дитина віком до 14 років або дитина-інвалід, — безумовне порушення законодавства України, а саме статті 184 КЗпП. Утім навряд чи роботодавець, мотивуючи своє рішення, вказуватиме саме на вагітність жінки чи наявність права на пільги — адже ніщо заважає йому використати якийсь інший привід як підставу для, скажімо, відмови у прийнятті на роботу. Але річ у тому, що будь-як (наявний чи потенційний) працівник вправі вимагати письмового пояснення рішення роботодавця, яке вже можна буде надалі оспорювати в суді.
Звільняти ж вагітну жінку, матір дитини до трьох років (чи до шести, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноку матір дитини віком до 14 років або ж матір дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадку повної ліквідації підприємства. У зазначеному випадку її зобов'язані працевлаштувати — перерви у часі між звільненням такої жінки та її виходом на нову роботу бути не повинно.
Вчинення порушень згаданих вище трудових прав жінки з боку роботодавця загрожує йому адміністративною чи навіть кримінальною відповідальністю. Якщо жінка звернеться до суду, винним у її незаконному звільненні скоріш за все доведеться сплатити досить значну суму штрафу (від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Також це може обернутися для порушників забороною до п'яти років обіймати певні посади й провадити окремі види діяльності. А іноді справа може закінчитися навіть виправними роботами строком до двох років чи позбавленням волі строком до шести місяців (усі ці покарання передбачено у ст. 172 Кримінального кодексу України як наслідки вчинення дій, що є грубим порушенням законодавства про працю). Жінку ж, права якої порушено, поновлять на роботі, а підприємство буде змушене виплатити їй середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Зрідка буває й так, що на день набуття чинності судовим рішенням підприємства вже не існує, проте навіть у такому разі жінка не зостанеться без матері¬альної компенсації — належні їй гроші повинна сплатити ліквідаційна комісія чи орган, уповноважений управляти майном вже неіснуючого підприємства.
Головний державний інспектор праці М.О.Ціник
|
|
|
| Переглядів: 711 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
 |
|
 | |
Виноградівська централізована бібліотечна система
