Роз`яснення законодавства щодо грошових виплат при звільненні

     Kодексом законів про працю України встановлено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

    Згідно зі ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

      Днем звільнення вважається останній день роботи. Цього дня працівникові повинні повністю видати розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, відпускні за невикористані дні відпустки.

       Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

        У разі спору про розмір сум, що належать працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку має в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

        Отже, якщо працівник не використав усі дні щорічної відпустки, підприємство при звільненні повинне було виплатити йому грошову компенсацію за всі не використані дні такої відпустки, відповідно зі ст. 83 Кодексу законів про працю України.

        Ст. 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, при відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація мають виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

       Відмова роботодавця у виплаті працівникові середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні є порушенням законодавства про оплату праці.

       Середня заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 08.02.1995 року  100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менш як два календарні місяці, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

       Тобто в разі невиплати працівнику всіх належних сум і неможливості вирішити це питання в позасудовому порядку, він має право звернутися до суду по захист порушених прав. Причому у випадку порушення законодавства про оплату праці людина має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

      Позови, що виникають із трудових правовідносин, можуть пред`являтися за місцем проживання позивача. Крім того, відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", під час розгляду трудових спорів позивачі звільняються від сплати державного мита.