Отець Андрій Васильович Попович

Отець Андрій Васильович Попович народився 29 вересня 1809 року в сім’ї греко-католицького священика Василя Поповича і Юліанни Жеткей в с. Теково виноградівського району.

Початкову освіту найбільш вірогідно здобув у Севлюші (Виноградів). Здобувши початкову освіту Андрій поступив у Мараморош-Сигетську гімназію, а пізніше продовжив навчання в самарській Королівській Католицькій гімназії, якою опікувались монахи чину єзуїтів. У 1807-1821 рр. успіхи відзначив владика і запропонував Андрію після здобуття середньої освіти поступити на навчання в духовну семінарію. Та А.В.Попович  закінчивши навчання у 1828 році поступив до Регіональної єпископської духовної семінарії в Ужгороді. 18 січня 1834 року єпископ Пряшівської єпархії Григорій Маркович рукоположив у Пряшеві 8 богословів Мукачівської єпархії в числі яких був і А.Попович, який прийняв целібат.

Після висвячення став помічним священником у містечку Гайдудорог, а пізніше з травня 1835 р. був помічним священником у Мараморош-Сигеті, але вже в листопаді цього ж року повернувсяв гайдудорог, де був помічним священиком до 1 –го листопада 1837 року. З 1-го листопада 1837 по квітень 1838 рік був адміністратором парохії в Шарошпотоці, потім,  виконував обов’язки віце-ректора Ужгородської духовної семінарії, де водночас викладав державне право Угорщини.

На початку 1844 року А.В.Поповича призначено парохом у с. Великий Березний і деканом Великоберезнянського деканату.

У 1847 році о.Андрій написав і видав в Будині перший свій літературний твір «Маленькая образная Біблія ветхого и новаго Завітав вь употребленія сельськихь дітей», яка витримала  чотири видання (2-е вид. Будин 1849; 3-е вид Решт 1861 і 4-е вид Ужгород 1874 р.).

У 1852 році о.Андрій видає буквар під назвою «Вірний Ангел». Не зважаючи на добрі наміри о.Андрія, його буквар не мав бажаного успіху.

У 1851 році його призначено професором догматики Ужгородської духовної семінарії і префектом єпархіального гуртожитку «Конвікт» для сиріт священників, а також ревізором єпархіальної фундації каси. У цьому ж році 1851 єпископ Василь Попович відзначає о.Андрія титулом радника єпископської Консисторії.

Велику роль відіграв о.Андрій у житті селян хутора Факовбіки (Букове). За власні кошти у 1865 році він збудував тут церкву, а потім і парохіальну школу.

На 90-ому році життя і 64-му свого душ пастирства він помер.

 Використана літаратура:

Отець Андрій Попович [до 200-річчя від дня народження] // Благовісник. – 2009. – жовтень. – с.19