Єпископ Попович Василь Юрійович
Народився Василь
Юрійович Попович в селі Великі Ком’яти
Угочанського комітату 1796 року 12 вересня в сімї місцевого приходника Юрія
Поповича і Марії Лендєл.
Початкову освіту майбутній
єпископ здобув у Великій Каролі, а також Мараморош-Сиготі. Між учнями
відрізнявся обдарованістю, працьовитістю і відмінною поведінкою.
Вищі, гімназійні класи,
відвідував в Ужгороді. Тут він також став лідером, отримав першість у навчанні,
розвивався, самовдосконалювався «птенец став обрастать пір’єм, замітен был в нём уже тогда
летущий орёл».
Філософський курс Василь Попович
закінчив у Пешті. З великою пристрастю віддавався любомудрим наукам, про що
свідчили успішно складені ним суворі іспити, після здачі яких він став
доктором.
По закінченню навчання Попович
ненадовго був призначений в пресвітери, зайнявши посаду приходського
співробітника спочатку в Сваляві, а потім в Сиготі. А через два роки тодішній
Пряшівський Преосвященний Григорій Маркович взяв його до себе, зробивши своїм
секретарем. Попович, так би мовити, із приходського співробітника зразу став
єпископом.
Височайшим єпископом Попович став
в 41 рік, священством в 17, канонічністю в 1 рік.
Найпершою турботою нового
єпископа стало регулювання уже існуючих єпархіальних фондів. Він одержав
капітал в 40 тисяч, а залишив у 200 тисяч гульд. На початку його діяльності в
єпархії налічувалося 30 кам’яних церков, а після смерті залишилося 234, та
приходських будинків 222. за свій рахунок щорічно утримував 12 найбідніших
студентів. В 1855 році протягом кількох місяців харчував на своїй кухні по
100-200 голодуючих. І все-тики Попович помер убогим, так як він був багатим у
пожертвуванні.
З гідністю й достойно пережив
революцію 1848-1849 рр. у Австрійській імперії, підтримав її, за що піддівся
переслідуванням цісаря.
В час його правління в угорській
гімназії був запроваджений руський законовчитель, засновані кафедри руської
мови і лекції історії також на руській мові. Чинною мовою в єпископській
канцелярії була руська мова і він так суворо оберігав цю мову, що навіть
відкладав виконувати прохання лише із-за тієї причини, що воно було написане не
по-руськи. Для освіченості свого народу наприкінці свого життя доклав багато
зусиль для заснування «Общества святого Василія», яке почало працювати з 1866
року.
Помер Василь Юрійович Попович 19
жовтня 1864 року за своїм робочим столом. Похований у підземеллі Ужгородського
кафедрального собору.
Використана література:
Матеріали науково-практичної
конференції присвячені 215-ій річниці з дня народження Мукачівського
греко-католицького єпископа, великого патріота русинського народу, одного з
основоположників Общества святого Василя Великого, організатора розвитку освіти
та національного відродження краю владики Василя Поповича. – с. Великі Ком’яти. – 2011. – 50 с.
|