Євме́ній Са́бов

Євме́ній Са́бов (*1859, Верб'яж—†1934) — греко-католицький священик і русофільський діяч на Закарпатті.Зміст

Народився 1859 року в селі Верб'яж. Хресним батьком його був історик Іван Дулишкович. Закінчивши богословську семінарію в Ужгороді, служив священником в Арданові, а потім викладачем російської мови в Ужгородській гімназії. У 1898 році переселився в Севлюш, став архідияконом. Обрано «пожизненно» головою «Общества ім. О.Духновича».

Учитель руської мови в гімназії в Ужгороді (1887—99), пізніше парох у Севлюші (тепер Виноградів) та архідиякон угорчанський.

Літературна діяльність Сабова розпочалася виданням посібника «Русская граматика и Читанка літературного язика Угро-Русских» (1890). В 1891 році викладав молитовник для дітей «Ангел-Хранитель». Тоді ж вийшла і його «Хрестоматія», а в 1894 році «Церковнословянская грамматика» угорською мовою (1894). Проводив значну громадсько-культурну роботу. Його статті до різних свят друкувались в багатьох газетах і журналах.

Автор підручників:

«Русская грамматика и читанка к изучению литературного языка угрорусских»

«Церковно-славянская грамматика»

«Хрестоматия церковно-славянских и угрорусских литературных памятников…» (1893)

«Грамматика русского языка» (1924)

«Очерки литературной деятельности и образования карпаторуссов» (1925).

Відстоював лінію відрубного місцевого варіанту літературної мови, спертого на язичіє, російську мову і закарпатські говірки. Граматика і правопис (рос. етимологічний) Сабова були ухвалені угорським урядом для шкіл, вона теж була урядовим підручником руської мови в усіх українських школах Пряшівщини.

Як культурний діяч, Сабов брав участь в освітньо-видавничому товаристві «Уніо», був співзасновником газети «Наука», а по першій світовій війні — Общества ім. О. Духновича (від 1923 його досмертний гол.); редагував журнал «Карпатскій СвЂтъ» та ін. У міжвоєнні pоки Сабов був найвпливовішою особою русофільського табору на Закарпатті.

 Інтернет-ресурс:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Сабов_Євменій_Іванович