Ондраш Комаромі
Ондраш Комаромі народився 18
листопада 1861 року у с. Пийтерфолво Виноградівського району в родині місцевого
угорського землевласника Петра Комаромі. У два роки Ондраш втратив батька, а
його подальшим вихованням займалися мати та рідня. Після закінчення школи
продовжив навчання у мараморош-Сігетській реформатській гімназії (нині місто
Сігету Мармацієй, Румунія), а у 1880 році вступив на філософський факультет
Будапештського університету. В той же час, з 1881 по 1885 роки, працював
архіваріусом в Угорському національному музеї, а потім, на початку 1886 року
короткий час співробітником університетської бібліотеки Будапештського
університету. У травні 1886 року, після закінчення університету, був
призначений референтом Державного архіву. Через рік Ондраш одружився з донькою
багатого землевласника із Нового Села. Вони мали двох синів та двох доньок.
Ще за студентських років молодий
дослідник поряд з науковою діяльністю чимало часу приділяв літературі,
публікуючи невеликі новели у деяких газетах, зокрема марамороських. Кінець ХІХ
– початок ХХ століття був у житті Ондраша Комаромі періодом активної
дослідницької роботи. Молодий Комаромі поставив собі за мету опрацювати історію
Угорщини XVI-XVII століть, сфокусувавши свою увагу
на генеалогії окремих угорських родин. Частина цих праць булла опублікована на сторінках таких наукових часописів, як
«Турул», «Історична скарбниця», «Століття», інші вийшли окремими виданнями.
Більше того, у 1899 році дослідник разом з Бейлом Петтеко розпочав видавати
окремий часопис «Нодь Іван», присвячений історії родин, названий на честь Івана
Нодя, відомого угорського вченого. У 1887 році Ондраш став членом Угорського геральдичного
і генеалогічного товариства, а згодом і членом правління Угорського історичного
товариства (1889 рік). З 1900-1911 роки він був редактором журналу угорських
істориків «Історична скарбниця», де опублікував чимало цінних досліджень і
праць з історії Угорщини. Серед них такі, як «Угорські листи з XVI століття», «Пам’ятки угорських державних зборів», «Привілей
ніредьгазьких гайдуків» та багато інших. Окремі праці мав присвячені
Закарпаттю, які заслуговують на увагу такі, як «Замок Нялаб і його домінія»
(1894 рік), «З архіву Угочанського комітату» (1893 рік), «З архіву родини
Перені» (1900 рік), «пам’ятки епохи курців в архіві комітату Угоча» (1901 рік),
«Протокол Марамороського комітату» (1910 рік), «Походження Іштвана Вербевці»
(1896 рік) та інші. 10 травня 1895 року його обрали членом-кореспондентом
Академії наук Угорщини, де він активно працював у кількох комісіях. У роки
Першої світової війни Ондраш був призначений головним архіваріусом Угорщини
(1917 р.), через чотири роки вийшов на пенсію.
Помер вчений за трагічних
обставин – він покінчив життя самогубством у Будапешті 5 грудня 1931 року.
Використана література:
Кобаль, О.
Літописець
давньої Угочі/До 150 річчя від дня народження історика Ондраша Комаромі//Срібна
земля Фест. – 12012 №2.- 12-18 січня.
|