Отець Іван Роман - Громадсько-політичні діячі - Цікаві особистості - Каталог файлів

90 років тому 12 травня у селі Шардик Іршавського району народився отець Іван Роман, чия доля стала віддзеркаленням драматичних сторінок в історії греко-католицької церкви на Закарпатті. У 1939 році майбутній священник закінчив Хустську гімназію, а у вересні наступного року вступив до Ужгородської богословської семінарії. Після її закінчення Іван Роман був висвячений епископом Теодором Ромжею і був направлений у село Суха Іршавського району парохом церкви Покрова пр.. Богородиці. Люди в селі були бідні, але щирі й доброзичливі. Вони полюбили молодого священника. Але ці порівняно благодатні й спокійні часи тривали недовго. У 1949 році безбожна влада насильно ліквідувала греко-католицьку епархію і почала примушувати всіх священників греко-католицького обряду переходити в православ я.
У квітні 1949 року до отця Івана прийшли голова сільради і православний батюшка з пропозицією підписати згоду на перехід до православної віри. Отець Іван Рішуче відмовив непроханим гостям. Тоді від о. Івана було відібрано ключі від церкви, а самому священнику заборонено туди заходити.
Це був початок жорстоких переслідувань. Будь-які спроби працевлаштуватися зазнавали невдачі – Івана Романа за кілька тижнів звільняли з кожної роботи, куди його приймали. Врешті священник разом з багатодітною сім єю оселився в Олешнику і влаштувався працювати в Шаланківське лісництво. Але репресивні органи не залишили в спокої священника. Якось до нього приїхав вірник із села Суха Юрій Гецко, який попередив, що на отця завели кримінальну справу, вірників села примушують давати свідчення проти отця. А це значить, що його, Івана Романа можуть арештувати. З цього часу отець Іван перейшов у підпілля. Так само як і священники о. Маргітич, о. Орос, о.Ченгері…
Бог і люди довго берегли священників від арешту. Проте цей момент наближався невідворотно. Взимку 1951 го року отця Маргітича і отця Івана Романа було запрошено на вінчання молодої пари у селі Боржавське. Але, як потім стало відомо, наречений виявився провокатором. У момент вінчання в будинок увірвалися спецслужби і арештували священників. Вирок суду для отців був однозначним - 25 років позбавлення волі.

Василь Горват
За час табірного життя отцю Івану довелося зазнати чимало поневірянь – перехворіти на цингу, пережити важку операцію з видалення апендиксу, працювати в надважких умовах…
23 травня 1956 року Іван Роман був звільнений з ув’язнення. Але і вдома переслідування не припинялися. Врешті Іван Роман влаштувався нормувальником місцевого радгоспу в Шаланках. Директор радгоспу Матіято, який ставився до о. Романа прихильно, порадив йому піти вчитися у Мукачівський технікум. У 1961 році Іван Роман отримав диплом агронома і відтепер директор радгоспу міг пред явити властям диплом, якщо хтось вимагав від Матіято звільнити Івана Романа з роботи.
Тільки через 40 років після того, як греко-католицьку церкву в Україні було репресовано, настали часи її легалізації й відродження. Оскільки все майно й молитовні будинки були відібрані від церкви, перші служби отець Іван Роман проводив на міському кладовищі під невеличких навісом. Саме тут відбулася перша після багаторічної перерви Великодня служба, коли о. Роман міг вільно заспівати «Христос Воскрес!».
Проте для греко-католицької громади це ще не був час повноцінної легалізації. Ще довгий час отець Іван проводив служби під відкритим небом – спочатку на території кладовища, потім у центрі міста біля церкви, яка колись їм належала .
Врешті греко католикам було віддано будівлю фари, де на той час було розташоване райвно, а у 2000 році було освячено камінь на нову церкву. Весь цей час Іван Роман був активним учасником відродження церкви, як парох Виноградова проводив служби і в райцентрі, і в багатьох селах району, відстоював майнові права церкви. Кожен крок у розвитку церкви він сприймав з радістю і словами вдячності до Бога.
На час, коли Іванові Роману виповнилося 80 років в церкву прийшло молоде покоління греко-католицьких священників. Деканом Виноградівського району став отець Тарас Ловска, протім - Констянти Сабов. Разом із ним отець Роман взяв участь у Великодній службі 2003 го року, яка відбувалася у стінах нового хоч ще незавершеного греко-католицького храму. 82х річний священник був на той час дуже хворий, недуга продовжувала прогресувати, іі і в суботу 19 липня року перестало битися серце отця Івана Романа.