Федорко (Тимко) Февронія Іванівна

Февронія Іванівна Федорко (Тимко) народилася 14 січня 1923 року в Югославії в селі Куцура. Початкову школу закінчила в рідному селі, потім закінчила в 1938 р. 4 роки Горожанської школи у місті Шид (Югославія). Потім навчалася в педучилищі у м. Новім Саду (Югославія) яке закінчила в 1942 році. 

Друга світова війна змусила її перейти до Ужгороду. У стінах жіночої вчительської семінарії панував закон: по неділях та у святкові дні  на меси монахині – василіянки  водили семінаристок до кафедрального собору. Тут вона зустріла молодого богослова  Степана Федорку, який у хорі виконував сольні  пісні. 4 серпня 1942 року у Руськім Керестурі вони зіграли своє весілля. Народила 14 дітей. Як батьки не відмовляли Февронію, вона розділила долю свого чоловіка, якого як  молодого священика направляють у село Річка на Міжгірщині, до приходу якого відноситься і присілок Тюшка. Вчителювати ще не могла, бо з одруженням перервала своє навчання у семінарії. Але здобути диплом вирішила самотужки. Предмети за останній курс освоїти по навчальній програмі, а екзамени здати екстерном.

Однак після визволення Закарпаття греко-католицька церква ліквідовується. Отець Степан Федорко відмовляється перейти у православну віру. Владою він був відсторонений від релігії і залишився без роботи. Федорки часто були змушені переїжджати з квартири на квартиру, бо через них господарі боялися потрапити у немилість нової влади. В 1962 році сім’я Федорків перебралася до Виноградова.

З 1963 року вона має почесне звання «Мати – героїня» із врученням Золотої зірки. Февронія Іванівна мати 14-ти дітей, бабуся 33-х онуків та 35 правнуків

Овдовіла Февронія Іванівна у серпні 1986 року. Тоді вона втратила чоловіка, якого пережила на 24 роки.

9 квітня 1990 року з Ватикану Папа Іоан Павло ІІ надіслав матері єдине на Закарпатті благословення за зразкове виховання 14 дітей.

Напередодні 80 – річного її ювілею мешканці Виноградова визнали Февронію Іванівну Почесною громадянкою міста.

         2004 року Президент України нагородив її орденом Княгині Ольги ІІІ-го ступеня.