Коман Михайло Михайлович

Народився Михайло Михайлович Коман 1 квітня 1928 року. В невеликому словацькому містечку Люботин. Там тоді проживала їхня сім’я. Батько Михайло Федорович працював на залізниці.

В 1934 році батька переводять стрілочником на роботу у Севлюш. Попри всі труднощі батьки завжди мріяли своїм дітям дати освіту. Після 1944-го року всі діти цієї багатодітної родини стали здобувати освіту, виходити в люди. Михайло успішно закінчив Київський інститут фізичної культури. Став грати за команду «Динамо». На футбольному полі провів 169 матчів. Здобув звання майстра спорту СРСР, заслуженого тренера України. З 1975 року тренував юнацьку збірну команду.

З вдячністю Михайло Коман згадує своє дитинство, проведене в Севлюші. Єдиною потіхою міської дітвори у ті часи став футбол.  Якось доволі нагасавшись по полю, розпашілий Михайлик напився з колодязя холодної води. Захворів. Зліг на запалення легенів. Лікарі визнали його стан безнадійним. Та молодий організм справився, переборов недугу. Але хлопчина фізично дуже ослаб. Щоб підкріпити синові сили, мати щодня давала йому по кроні на булочку. Та він грошей не витрачав, а зібрав 22 крони. У єврея на них купив перший в своєму житті шкіряний м’яч, яким залюбки грала вся вулична дітвора.

        Він вдало влаштувався на роботу техніком-механіком на одну з трьох Виноградівських мельниць. У 1947 –му році перейшов до складу юнацької збірної Закарпаття

 Блискуча гра молодого футболіста одразу привертає до себе увагу, захоплює болільників і отримує належну оцінку спеціалістів. Його запрошують перейти… в будапештський «Ференцварош». Уже почав ладнати валізи в дорогу, та у хід подій різко втрутився батько:

-    Ти нікуди не поїдеш, а станеш учитися на машиніста!

Не судилося цьому бажанню Михайла Федоровича здійснитися. Син  назавжди залишився у великому спорті. Поворотним днем у його долі стало 20 жовтня 48-го року. Тоді ужгородці вперше вийшли в фінал кубка України.

1949-го року до столиці перейшов майже весь закарпатський  склад - 12 футболістів і Михайло Коман теж. Всі динамівці переведені на престижну зарплату. Числяться на міліцейських посадах. Всіх наділили квартирами в престижному Пасажі. Протягом десяти років грає у команді «Динамо». Увійшов до числа 33 кращих гравців чемпіонатів СРСР. У 30-ти річному віці Михайло Коман з честю повісив свої «бутси на гвіздок». Але не склав свої лаври.  Подальше своє життя він вирішив присвятити тренерській роботі в улюбленому футбольному клубі.

У 1975 році він гідно перебрав до своїх рук найвищу футбольну нагороду  - Кубок володарів кубків.

    Найпам’ятнішим у житті Михайла Михайловича став 2003 рік. Три важливих ювілеї тоді переплелися у вінку його долі: 75-ти ліття від дня його народження, 50-ти річчя від часу одержання перших високих спортивних нагород у складі команди «Динамо» та 40 річчя з часу виходу у світ його першого видання книги «Атака».

Одружений на Раїсі Іванівні Ющенко. З нею має 16-ти річного сина Михайла. Він – його надія,  продовження його роду, честі, доброго імені.                                                                                                                                     Легенда українського футболу не пориває зв’язків з рідною землею. З нею міцно з’єднаний  теплими спогадами про свою спортивну юність, започатковано в Севлюші.  Звідси починалася його спортивна кар’єра, прив’язаність до симпатій болільників, жадання слави і вершин досконалої гри у шкіряний м’яч.

З 2002 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Виноградів».