Пушкаш Андрій Іванович

Відомий  історик –гунгаролог,  професор, провідного  наукового співробітника Інституту слов’янознавства і балканістики Російської академії наук

А.І.Пушкаш народився 10 березня 1923 року в с. Великі Комяти Виноградівського району в селянській сім’ї. Народну школу закінчив у рідному селі, а гімназію в Мукачеві. З молодих років вступив у молодіжну підпільну організацію «Юнацтво ОУН», був заарештований угорською розвідкою і направлений в тимчасову тюрму «Ковнер» в м. Мукачево. Визволення зустрів на Закарпатті. Брав участь в організації молоді Закарпатської України, а в 1945 році восени  став студентом історичного факультету щойно відкритого Ужгородського університету. Був відмінником навчання і в 1951 році став першим випускником історичного факультету.

            Після закінчення університету учителював у Перечинському районі, працював істориком.

Поворотним у його житті став 1953 рік, коли поступив до аспірантури Інституту історії АН СРСР. Це визначило всю його подальшу наукову долю.

Працюючи в академічних інститутах Москви, він 1956 р. захистив кандидатську, а 1965 р. – докторську дисертацію, тобто в 42 роки. У ті дуже регламентовані часи, часи цензури й труднощів із появою публікацій у сфері гуманітарних наук, це було рідкісним явищем. А.І. Пушкаш увійшов в історію університету тим, що з-поміж його випускників став першим доктором наук.

Андрій Іванович був визнаним спеціалістом із новітньої історії Угорщини, дослідником міжнародних відносин у Європі між двома світовими війнами. У 50-60-их рр. він першим одержав доступ до опису й вивчення трофейних архівів, які були невідомі навіть угорським історикам. Саме монографії з історії зовнішньої політики гортіївської Угорщини, що спиралися на солідну документальну основу, принесли А.І. Пушкашу авторитет ученого-історика. У його працях ґрунтовно показано, як незадоволення своїм становищем у версальській Європі дедалі більше штовхало Угорщину в обійми таких мілітаристських держав, як Італія та Німеччина.

Роботи вченого публікувалися угорською мовою, у тому числі в провідних фахових виданнях сусідньої держави. За досягнуті результати А.І. Пушкаш був нагороджений однією з найвищих угорських урядових нагород. Він – редактор і автор таких колективних праць, як тритомна “История Венгрии с древнейших времен до наших дней” (1991 р.).

Важливо відзначити, що в останнє десятиліття Андрій Іванович займався історією Закарпаття, яке протягом ХХ ст. пережило складні політичні колізії, доки, нарешті, вийшло на природний шлях складової частини незалежної держави - України. У 1995 році вийшла стаття дослідника “Національне питання в Закарпатті напередодні Другої світової війни”. Він зробив ґрунтовні доповіді на конференціях та круглих столах. 2006 року у Москві видрукована велика монографія під назвою “Цивилизация или варварство. Закарпатье. 1918-1945”, котра добре сприйнята нашими науковцями.

З початку 1960-х років Андрій Іванович Пушкаш поєднував наукову діяльність із педагогічною – викладав новітню історію, а також політологію в Московському державному інституті міжнародних відносин, у Московському педагогічному університеті. Він ніколи не втрачав зв’язки з Ужгородським національним  університетом, де регулярно консультував науковців, сприяв появі їх публікацій, читав спеціальні курси, був головою ДЕК. За наукові та навчальні заслуги Вчена рада Ужгородського національного університету присвоїла йому звання почесного доктора.

Щирий українець, патріот свого народу, радів за державність України,, підтримував зв’язки з рідними та колегами.

У 2008 році на 86 році життя  він помер .

Джерельні приписи :

1.Худанич,В.І.

Пушкаш Андрій Іванович / В.І.Худанич // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття: Гражда, 2007. – С.265. -266.