Види щорічних відпусток

Види щорічних відпусток визначені статтею 4 Закону № 504. До них належать:

-  основна відпустка;

-  додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

-  додаткова відпустка за особливий характер праці;

-  інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна основна відпустка та її тривалість

Щорічна основна відпустка - відпустка, право на яку мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 504 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м - 24 календарних дні із збільшенням на чотири календарних дні при стажі роботи на цьому підприємстві два роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарі державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається річна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядок застосування цього Списку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року  № 570.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічні працівникам та науковим працівникам н дається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Зазначений порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 року № 346.

 Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІII групи - 26 календарних днів (частина сьома ст. 6 Закону № 504).

 Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (частина восьма ст. 6 Закону № 504).

 Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278.

 Положення статті 6 Закону № 504 щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену часинами першою, сьомою і восьмою статті 6 Закону № 504.

 Наприклад: 

 Тривалість щорічної основної відпустки встановлюється:

 - для державних службовців - 30 календарних днів (частина перша ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ);

 - для суддів - 30 робочих днів, в розрахунку на календарні дні - 35 календарних днів (ч. 5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ);

 - для прокурорів - 30 календарних днів (частина друга ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ);

 - для журналістів - 36 календарних днів (частина третя ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР).

 Працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ надається щорічна відпустка пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу тривалістю:

 - у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення - 44 календарні дні;

 -  у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів;

 -  у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів.

 Відповідно до статті 91 КЗпП та статті 69 Господарського кодексу України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у т. ч. і щорічні відпустки більшої тривалості.

 Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР передбачено, що відпустки раніше встановленої загальної тривалості зберігаються за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на цьому підприємстві на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на таку відпустку, та за наявності умов, за якими вона нада­валася. 

 Посада - це службове положення працівника, зумовлене колом його обов'язків, посадовими правами та характером відповідальності.

 Професія - здатність виконувати роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

 Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. У разі зміни працівником посади, професії, роботи змінюються відповідно і його обов'язки, посадові права, трудові функції, кваліфікаційний рівень робіт, відповідальність.

 У разі зміни працівником посади, професії, роботи змінюється відповідно і його обов'язки, посадові права, трудові функції, кваліфікаційний рівень робіт, відповідальність.

Якщо ж працівник не змінив місце роботи, посаду, професію, роботу і не змінилися умови, за якими надавалася відпустка раніше, він має право на відпустку, якою користувався до набуття чинності Законом № 504.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість

 Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

 Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (додаток № 1), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290. Порядок застосування цього Списку затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16.

 Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств.