Тут, на Землі час має інакші орієнтири, години вміщуються у добу, а доба розбиває об друзки наш поспіх. Уявляєте,  і між усім цим відтворюють самобутність постаті не схожі на інших. На інших нас. Тих, нас, котрі затамувавши подих поринуть у музику поезії. І це все – «Паралелі, що перетинаються». На противагу усім законам геометрії маємо можливість знову і знову поринати у плин поетичної  жіночності та статут чоловічого духу. Адже ореол нашого заходу охопив поезію та пісенну лірику  у трьох  особистостях з творчістю котрих ви, певно, знайомі – Надія Панчук, Василь Густі, Петро Матій.

З чого почався творчий шлях?

У чому смиренність і звідки береться натхнення?…

На ці та подібні питання не дасть однозначної відповіді жоден автор, але ми спробували. Спробували та переконались, що усі відповіді лежать між рядків поезії чи то прози або ж у нотному стані.

Дивні синтеції виникають від спілкування  з людьми, які по-своєму відтворюють не тільки особистісний світ у собі, а й вміло дарують його читачу. І ти вже ладен читати, слухати, сприймати, пропускати крізь себе. Так буває, так завжди буває, коли справжність непідробна  як подоба Бога в образі людини.

Читання авторських віршів від Надії Панчук та Василя Густі, неперевершені пісні у виконанні Петра Матія залишають по собі легкість та невимушеність. Вони йдуть, а ти раптом розумієш – хочу продовження.

Та час швидкоплинний – дві години промайнули як мить. Але це мить творчості у зустрічі з митцями.

Зустріч відбулася 25 серпня у читальній залі Виноградівської ЦРБ.

Довідково: 

Васи́ль Петро́вич Гу́сті  (21 березня 1951, Королево) — український прозаїк, поет, перекладач.

Народився 21 березня 1951 р. в с. Королево Виноградівського району Закарпатської області.

Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету.

Працював журналістом, очолює Закарпатську письменницьку організацію. 

Автор поетичних збірок «Перон», «Жадання дороги», «Обличчя», «Простеліть мені, мамо, рушник», «Калина в інеї», «Пригорщ краплин», «Зерно в ріллі», «Між берегами тиші», «Тиса камінь обтесала», книжок гумору і сатири: «Прибайки з тарадайки», «Подарунок від інвестора», «Березове колесо», п'єси для дітей «Як Рак Неборак Козу розуму навчив»; оповідок з минулого «Пляшка бургундського».

Лауреат обласних премій імені Д. Вакарова, імені Зореслава та імені Ю. Потушняка.

Петро Петрович Матій (нар. 28 квітня 1943, Сасово, Виноградівський район) — український співак і композитор, народний артист України.

Народився в багатодітній сім'ї. Після восьмого класу переїхав до сестри на Донбас, де спочатку працював на шахті, а потім почав здобувати освіту зварника в ПТУ Краматорська. На службі в армії співав в ансамблі. Після служби прибув на будівництво Виноградівського заводу пластмасових виробів. У цей період одружився.

Пізніше почав займатися музикою, вступив спочатку до Ужгородського музичного училища, згодом до Львівської державної консерваторії. 1977 року почав працювати співаком у лекторській бригаді Закарпатської обласної філармонії. З січня 1998 року Матій очолює ансамбль «Гармонія».

Надія Михайлівна Панчук. Народилася на Тернопільщині, далі було Дубнівське культосвітнє училище і праця за призначенням, потім – Харківський інститут культури до 1965-го року і – знову призначення (цього разу остаточне) – до Ужгорода, в обласну бібліотеку, де працює і тепер. Увійшовши в україську поезію в кінці 70-х років ХХ ст., Н. Панчук продовжує захоплювати особистісною суверенністю та гармонійною духовною цілісністю ліричного героя уже дванадцяти своїх поетичних збірок. Наділена не суто ліричним, а насамперед філософсько-поетичним хистом. Надія Панчук наділена даром творити витончені, естетично довершені поетичні метафори, які дають ій можливість навдивовиж чуло і тонко розгортати потенційні можливості національного художнього мовлення.

Джерело: Виноградівські Вогні