Історія Виноградівщини: Оклі Гедь – це там, де Долина крові

У черговому нарисі про населені пункти Виноградівщини Іван Біланчук розповідає про село на Клиновецькій горі, де щороку проходять черешневий і сливовий фестивалі. Це – Оклі Гедь.

Раніше – Клинова Гора. В 1921 році це був хутір з 25-ти хат села Оклі, в 1930 році вже було 65 будинків і 208 жителів. Поступово, поряд із селом Оклі, на засадженій виноградом горі, в першій половині ХХ століття в часи Чехословаччини, виникло самостійне поселення. Підпорядковується воно Неветленфолуївській сільській раді і знаходиться від неї на відстані 5км.

В радянську епоху відбулося об’єднання населеного пункту Юлівецька Гора з селом Клиновецька Гора. Воно проведено рішенням облвиконкому № 431 від 30 липня 1962 року.

Тут поруч живуть римо-католицькі, греко-католицькі та реформатські сім’ї. У 1995 році тут було зведено першу екуменічну церкву Закарпаття.

Церква є власністю реформатів, але в мирі та злагоді нею користуються вірники всіх трьох конфесій. Мова літургій – угорська. Зараз у селі служить реформатський пастор Степан Мейсар, греко-католицький священик о. Віктор Сюч та римо-католицький священик Ласло Гойош.

Потрібно зазначити, що до 1995 року вірники - реформати належали до церкви села Оклі. Після цього в селі створена реформатська громада, яка включила до себе і вірників вилоцької реформатської громади, які територіально проживають ближче до Оклі Гедь.

Під час влади Чехословаччини, в селі відкрили трьохкласну угорську школу з трьома вчителями. Під час Другої світової війни на фронтах загинуло 6 вихідців із села. Восени 1944 року з села забрали 33-х чоловіків, із яких 16 загинуло в таборах.

Зараз в селі проживає 626 чоловік. У червні проводиться фестиваль черешні, а в серпні - «Горянська слива». Заходи проводяться в старому дубовому лісі, що є парком відпочинку. Виступають зарубіжні та місцеві аматорські танцювальні колективи.

Свого часу село славилося своїм мінеральним джерелом від ревматизму, яке останнім часом замулилося.

Жителі села характеризуються вірністю своїм традиціям. Громада живе майже ізольовано, за винятком молоді, з якої лише одиниці залишаються в селі. Свідченням того, що тут зберігають народні традиції, є місцевий фольклорний ансамбль, який у своєму репертуарі має народні пісні і балади.

У межах села є Долина крові. Усні перекази говорять, що свою назву вона отримала через те, що тут загинуло безліч людей. Ворог насувався на клиновецькі села. Багато людей ховалося тут, місце було придатне для цього: вдалині від населених пунктів густі ліси оточували долину. Але хтось видав криївку, і безжалісний ворог знищив беззбройних людей, не помилувавши ні дітей, ні стариків, ні жінок. Кров текла потоком, заливши всю долину. Відтоді це місце називають Долиною крові. Вчитель місцевої школи Шандор Фоврі аналітичним шляхом довів, що це були татари під час нападу на Угочанський комітат в 1717 році.

Використовуючи схили Дюлянської і Клиновецької гори, місцеві жителі успішно вирощують європейські сорти винограду, з якого роблять дуже якісне, відбірне вино. Вирощують вони овочі та фрукти, маючи з цього більшу вигоду, ніж у сусідніх селах, де немає такого мікроклімату. Це місце вважається одним з найтепліших у Закарпатті, як, зрештою,і південні схили Чорної гори.

                                                                                                                                               Іван Біланчук, Нариси історії населених пунктів Виноградівщини

Джерело: Голос Карпат