Теково

Теково (до 1946 р. Текегаза) знаходиться біля підніжжя Чорної гори, на відстані 6 км від районного центру м. Виноградів. Зараз село розташовано на лівому березі річки Тиси, але виникло воно десь у 30 роках ХІІІ століття на правому березі річки Тиси і існувало там до середини ХІХ століття. Є багато різних легенд і переказів про причини переселення людей з правого берега річки на лівий.

Бурхливі води Тиси часто руйнували будинки на правому боці і жителі змушені були шукати безпечнішого місця для своїх осель. Вони вирішили перейти і поселитися на лівому березі Тиси. Лівий берег був вищим за правий, тому навесні при таненні снігу більша кількість води розливалася на правий берег.

Будинки були  побудовані з дерева, так само і церква, яка була розташована у центрі села. Влітку, коли рівень води був малим, на виготовлених спеціальних плотах люди переправляли свої дерев’яні домівки, худобу і свої нажиті речі через річку. Церква була на багато більша і важча за дерев’яні дома. Теківчани виготовили спеціальний пліт з дерев’яними колесами на якому розмістили церкву. Легенда говорить, що 92 волів були запряжені за плотом, і тягли його з лівого на правий берег Тиси.

Назву «Текегазо» село дістало у ХІІ столітті. На той час у королівському замку був угорський король з династії Гунь оді, який із свого замка опустився до берега річки для розваги, грали гру «теке» (боулінг). Так і дістала ця місцевість назву Текегаза.

Теківчани на протязі багатьох століть відчули на собі владу різних правителів. Тут переплелися долі українців, угорців і євреїв. Перебування у складі різних держав дало змогу вибрати краще з їх культури, наклало свій відбиток на мову та звичаї селян. Переважно у селі жили угорці, але поступово їхня кількість знижувалася.

В цій місцевості розвивалося сільське господарство завдяки сприятливому географічному розташуванню села. А саме: вирощували насіннєву культуру, займалися тваринництвом, виноградарством. Коло берега річки були побудовані винні цехи де давили виноградний сік і виготовляли різні види вин. Один із таких цехів існував і до наших часів. Землі були розділені сім’ям з яких виникали землевласники.

В кінці 1918 р. в результаті поразки в І-й Світовій війні Австро-угорська імперія розпалася. Територія центрально-східної частини Закарпаття, у тому числі і Текегаза, увійшла на правах автономії до Чехословаччини. Зміна політичної системи мали позитивний вплив життя людей. Активізувалося економічне життя, споруджувались адміністративні заклади. Але ці блага не були тривалими. Криза 30-х років боляче вдарила на розвиток села.

На той час діяла церковна школа з угорською та частково чеською мовами навчання. Діяли дві церкви греко-католицька і реформатська. З 15 березня 1939-го року внаслідок змови Гітлера та Сталіна війська фашистської Угорщини окупували Закарпаття. Незважаючи на всі ці історичні перипетії Теківчани продовжували землеробську діяльність. І школа продовжувала працювати, школярі співали гімн різних держав.

1944 рік був знаменний для всього Закарпаття і Текова зокрема. 26-го листопада 1944 року у м. Мукачеві відбувся з’їзд Народних Комітетів Закарпаття. Делегатом від Текова був житель села Кекерчень М.А. Було прийнято Маніфест про воз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. Розпочалася нова сторінка і житті села.

1-го вересня 1945-го року в селі відчинили двері дві школи, з українською та угорською мовами навчання. В 1950-х роках був створений колгосп «прикордонник», який пізніше був перейменований колгоспом «Україна».

В 1970 році під фінансуванням колгоспу було збудовано Будинок культури і господарський магазин.

2001-го року внаслідок паводку було зруйновано майже всі будинки села в тому числі і школи, дитячий садок, мед.-пункт. В цьому є році всі ці заклади були відбудовані. Тепер Теківчани пишаються чудовими закладами, будівлями в центрі села.