ЦІКАВІ ОСОБИСТОСТІ

 
 
 

<
 
       
<<<<<<<На головну сторінку<<<<<

Письменники і громадські діячі Виноградівщини
 

Бігун Іван (1922 – 2002)

Іван Іванович Бігун народився 26 червня 1922 р. в селі Велика Копаня на Виноградівщині в селянській родині. У його батька було 13 дітей, вижило шестеро -  5 доньок і син. У  Першу світову війну батько був на фронті, звідки повернувся інвалідом. У рідному селі Іван закінчив шість класів, а в 1941 р. – Виноградівську горожанську школу з відмінними оцінками. Два роки працював робітником на залізниці Королево – Хуст. У 1943 р. його забрали в угорську  армію, служив у місті Дюла прикордонником, а в березні наступного року його відправили на фронт на Буковину поблизу м. Берегомет. Був важко поранений. Коли ж трапилась нагода, здався в полон. Лікувався у Чорткові (на Тернопільщині) ,потім перебрався у Станіслав (тепер Івано – Франківськ ).Деякій час І. Бігун працював тут санітаром, відтак – у Новому Самборі. Звідти у жовтні 1945 р. повернувся додому.

             Із юнацьких літ особливо незабутнім для І. Бігуна був 1938 р. Одного разу він зайшов у Виноградові до бібліотеки і там його глибоко схвилювали слова з пісні, яку прекрасно, задушевно виконували хлопці й дівчата.

Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває,

Той у грудях не серденько, але камінь має.

            Відтоді він не пропускав жодного заняття, яке проводили  там січовики, готуючись вибороти Карпатську Україну. А в березні 1939 р. молодий патріот став на її захист, коли угорські загарбники вдерлися до рідного краю. Його разом з іншими учасниками « Карпатської січі» заарештували. Кілька днів тримали у підвалі. Згодом як неповнолітнього  випустили.

            З 1945 р. І. Бігун навчається в Хустському педучилищі. Наприкінці першого курсу прямо з лекції цього викликали в місцеве відділення МДБ, де він просидів 5 діб.  Через місяць, 12 липня 1946 р. його забрали у Виноградів, потім відправили в Ужгород,  де його немилосердно били. Вимагали розповісти про зв’язки з бандерівцями. Закарпатський обласний суд 9 жовтня 1946 р. звинуватив його за статтею 54, частиною другою, і засудив на 8 років каторги і 5 років позбавлення громадянських прав.

            З Ужгорода відправили до Львова. Почалися страшні каторжні муки на лісоповалах у Карелії, шахтах Воркути. У пеклі ГУЛАГів пробув до 14 січня 1954 р.,  після смерті Сталіна був відпущений на волю. Однак  повністю реабілітований тільки у 1991 р.

            Повернувшись до рідного краю, І. Бігун, не міг влаштуватися на роботу, всюду ставились до нього як до ворогу народу. Лише згодом у Королеві  був прийнятий на роботу кочегаром. Потім І. Бігун заочно закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, відтак понад 10 років - бригадир – садівник у  радгоспі «Комунар». На схилах гір та в урочищі «Теплиця» засадив 25 –гектарний яблуневий сад. Горіхами озеленив  польові дороги. Заклав два рибника під с. Широке. Звів свій дім. Виростив двох дочок Ольгу та Ганну.  Вийшов на пенсію у 1982 р.

             Життя Бігуна склалося так, що його поетичному хисту не судилося розкритися вповні, обставини щоденного буття  , в яких він перебував, аж ніяк не сприяли його творчому  окриленню. Однак він писав і мріяв донести до людей  своє  внутрішнє, духовне осмислення себе і навколишнього світу. Оскільки його поезія звинувачувала  тогочасну радянську систему ,то вона  й не могла дійти до читача .Повернувшись на волю, поет закопав свої твори в землю на власному подвірї, чекаючи слушного часу , щоб опублікувати їх.

            Лише на  схилі літ І. Бігун видав єдину, виношену роками  в серці, поетичну збірочку своїх репресованих віршів під назвою «Талант».

            Його поезії належать до  громадянської лірики, перейнятої палкою любов ю до рідної землі, відданістю національній ідеї , ідеалам свободи й духовної суверенності. Він не потай, а відверто сповідував  любов до України.

            Помер Іван Іванович Бігун 5 січня 2002 р. у с. Велика Копаня.

 

1. Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне/ Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с.

2. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.

3. Бігун І. Талант: репресовані вірші. – Виноградів, 1994. – 43 с.

 

Письменники

Виноградівщини

Боршош-Кум’ятьський Юлій

Бігун Іван

Бігарій Карло

Вароді Василь

Ворон Андрій

Гоздог Павло

Горват Василь Васильович

Густі Василь

Данчук Дмитро

Дупка Дьєрдь

Жупанин Степан

Зейкан Іван Олексійович

Іванчо Василь

Ісаєвич Іван Іванович

Кіш Василь

Костак Василь

Копинець Карло

Костюк Юрій

Копанський Дмитро Юрійович

Ласло Оцил

Лях Михайло

Маргітич Іван

Мольнар Михайло

Морушко Олександр

Міговк Петро

Монді Микола

Мигалич Олександр

Ньорба Федір

Попович Михайло

Пацкан Євдокія Панасівна

Погоріляк Юрій Юрійович

Попович Дмитро

Потокі Юрій

Продан Петро

Ребрик Іван

Садовий Микола

Сабов Євменій

Стойка Олександр

Фегер Маргарита Федорівна
Фогаріші Іван Федорович
Юрченко Михайло

Громадські діячіВиноградівського району

Баник Михайло Іванович
Горонгозо Микола Михайлович
Ігнатик Микола Михайлович
Кутлан Павло
Коложварі Федір Жигмундович
Кутлан Степан Васильович
Ревес Імре