Зейкан Іван Олексійович (?-1739)

Перший закарпатець, який гідно представляв наш край далеко за її межами.

Найбільш докладну бібліографію цього закарпатця написав Я.І.Штенберг182 .він, зокрема, доводить, що Іван Зейкан – уродженець с. Карачин на Виноградівщині.

І.Зейкан увійшов в історію як високоосвічена людина, педагог, діяч культурного і політичного життя Росії кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Насамперед він відомий своєю службою в російському посольстві, яке в кінці ХVІІ ст. перебувало в Європі. Навчаючись в Відні, Іван Зейкан звернувся до російського посольства з чолобитною прийняти його на службу як перекладача. Він добре володів латинською, німецькою, угорською мовами і вивчав французьку. Тому його запросили на службу в Росію. 

Перебуваючи при царському дворі, І.Зейкан прославився як талановитий педагог, на що звернув увагу сам Петро І.

Іван Зейкан був вихователем спадкоємця російського престолу Петра ІІ і виконував ці функції протягом 3,5 років. Після того, як Меншиков був усунений від управління і висланий у Сибір, а канцлером став Остерман, І.Зейкан 10 липня 1727р. виїхав на Закарпаття, давши перед тим розписку, що не буде нічого писати «противу» Росії. Він поселився у с. Кара чин на Виноградівщині. Останні роки його життя невідомі. Перед від’їздом І.Зейкан відправив своїх двох синів до Угорщини з бочками золота й срібла, які нібито воєвода Дмитро Рац сховали у маєтку віденського графа Каролі.

Однак після повернення І.Зейкана додому Д.Рац відмовився повернути йому скарб. І.Зейкан розпочав проти нього процес у королівському суді, але смерть позивача перервала його.

Іван Зейкан започаткував живі культурні зв’язки нашого краю з Росією, які ніколи не переривалися.

Помер він близько 1739 року.