Ньорба Федір

Народився 26 лютого 1928 р. в с. Майдан Міжгірського району у селянській родині. Початкову освіту здобув у рідному селі. Продовжив навчання у горожанській школі, яку закінчив в умовах угорської окупації краю 1944 р. Після визволення Закарпаття за відсутністю учительських кадрів у січні 1945 року згідно з наказом шкільного інспекторату Волівського окружного народного комітету був призначений вчителем по­чаткової школи в присілку села Майдан — Рудавець, де працював до серпня 1946 р. Після цього продовжив навчання в Міжгірській середній школі, яку закінчив у 1948 р. У 1949 р. поступив на навчан­ня в Дрогобицький педагогічний інститут.

Ще навчаючись у середній школі створив з групою однодумців антирадянську націоналістичну організацію "СВЗ при ОУН." (Спілка визволення Закарпаття при ОУН). Тоді ж був прийнятий в члени Організації українських націоналістів, а сама їх молодіжна організа­ція за наказом проводу СВЗ була розпущена.

Будучи студентом Дрогобицького педагогічного інституту, 10 січня 1950 р. заарештований органами КДБ і на підставі статті 54-1 а та 54-11 Карного кодексу УРСР 13 вересня 1950 р. особливою нара­дою при Міністерстві держбезпеки СРСР засуджений на 10 років позбавлення волі за "український буржуазний націоналізм" та ство­рення антирадянської політичної організації "Спілка визволення Закарпаття при ОУН". Покарання відбував у радянських концтабо­рах ГУЛАГу, зокрема у таборі "Речлаг" Воркутинського вугільного басейну в Комі АРСР Російської Федерації, де працював на підзем­них роботах електромеханіком. У концтаборі був активістом підпільної табірної організації ОУН, виконував різні завдання. Звільне­ний з табору 3 вересня 1956 р. Реабілітований у 1992 році.

Після звільнення з виправно-трудового табору не міг влашту­ватися на роботу і перебивався випадковими заробітками, потім поступив на навчання у Київський педагогічний інститут іноземних мов. З поданням в інститут офіційного доносу Міжгірського райкому партії відрахований з третього курсу за те, що не написав з автобіографії про своє засудження за "антирадянську діяльність" Після багатьох "ходінь по муках" був поновлений в інституті не заочному відділенні, яке закінчив.

Під час "хрущовської відлиги" Федору Ньорбі дозволили пра­цювати за фахом у рідному селі, де й почав трудитися вчителем. Але все одно перебував під наглядом спецслужб. Щоб позбутися цього, вирішив змінити місце проживання. Так опинився у с. Чепа Виноградівського району. Але й тут у 1988 році його звільняють з учительської роботи, бо виявили його причетність до Української Гельсінської спілки. Потім він очолив ініціативну групу зі створен­ня осередку народного руху України у Виноградівському районі, згодом став керівником територіальної організації руху. Так після 1939 року в районі вперше замайоріли синьо-жовті українські пра­пори.

Брав активну участь у роботі вищезгаданих політичних органі­зацій. Був делегатом першого з'їзду Української Гельсінської спілки та наступних двох Великих зборів Української республіканської партії (УРП), учасником перших трьох Великих зборів народного руху України. Входив також до складу закарпатської делегації на третьо­му Всеукраїнському форумі у Києві та взяв участь у роботі ХV-го Великого Збору українських націоналістів.

Будучи на пенсії, проживає в с. Чорнотисів Виноградівського району.

Писати вірші розпочав ще учнем середньої школи. Але все, написане ним тоді, було вилучено під час арешту. Намагався писа­ти і в таборах ГУЛАГу, та під час перевірок тут все знищувалось. Не займатися літературною творчістю не міг і після визволення з та­борів. Написані ним вірші поширювалися підпільно не під власним прізвищем, а під псевдонімом Рудан Майданський. Вони ніде відкри­то не друкувалися, а назбиралося їх багато. Так упорядкував в ма­шинописі збірку громадянської лірики під назвою "Вибух душі", інтимної — "На крилах волі". До 60-ї річниці історичної битви на Красному Полі під Хустом (1999) створив поему "Трагедія Кар­патської України", жанр якої визначив як історико-літературна хро­ніка.

Останню почав писати ще в другій половині шістдесятих років. Зокрема, у 1968 р. — в підпільних умовах на друкарській машинці виготовив чимало книжечок самвидаву кишенькового формату і поширював їх. До 50-річчя подій на Красному Полі в період перебу­дови вдруге повторив поширення поеми підпільно вже з меншим ризиком. Втретє він зробив це у 1999 році.

В основі поеми історичні факти, розповіді учасників бойових дій на Красному Полі під час окупації Карпатської України угорсь­кими військами у березні 1939 р., а також тортури січовиків у катів­нях с. Крива та Вар'юлапош в Угорщині. Автор згадує, що в той період у його родині в Майдані деякий час переховувалися два січовики, Антон Тучак з Іршавщини та Славко із Галичини.

Написанню твору сприяли іще два чинники. У сталінських концтаборах доля звела молодого хлопця із засудженим поетом Андрієм Патрусом-Карпатським, від якого довідався про подробиці злету і трагедії Карпатської України, а після поверненим  І концтаборів познайомився із щоденником іншого учасника цієї епопеї, поета Василя Гренджі-Донського "Щастя і горе Карпатської України", що надихнуло його писати і вдосконалювати свою поему, розраховану на учнівську та студентську молодь.

Твір складається з п'ятьох розділів, хронологічно послідовних у часі, під назвами: "Над Дунаєм голубим", "В пеклі", "Автономія", "Червона Тиса" і "На Хресті". Перші три відтворюють історію краю від найдавніших часів до проголошення незалежності Карпатської України, у четвертому та п'ятому показано відновленні! державності, драматичну оборону та трагічну втрату здобутого, жах диву розправу над січовиками, а у радянський час — над керівника ми Карпатської України. Як уже було сказано, автор "видав" спій твір легальне всього у трьох примірниках на друкарській машинні для майбутнього тиражування з присвятою 60-й річниці битви на Красному Полі. Але й досі він не бачив світу. Тепер читач вперше познайомиться з уривками поеми.

Коротко про зміст громадянської та інтимної лірики Ньорби. У вірші "Україно, в сльозах веселися" поет тепло відгукується ІІ;І вікопомну подію — возз'єднання Закарпаття з братами по той бік Карпат, радіє, що усі землі від Тиси до Дону "обнялися в нероздільній! соборній родині", що він вдячний безсмертному Тарасу Шевченку.

Поет вірить, що "гряде весна до України... 1 з мертвих вос­кресне. Усяку погань многолику, мов дим, вітрами рознесе". А у вірші "Крути, Крути! Вами вкрито неньку Україну" поет перекон­ливо доводить, що героїка української молоді під Крутами не забута, вона надихала на опір стократ переважаючому ворогові юнаків на Красному Полі.

У переважній більшості віршів громадянської лірики поет по­казує, що за радянських часів в житті України, у тому числі і Закар­паття, крім позитивних, було багато негативних явищ, зокрема пе­реслідувань і репресій за так званий "український буржуазний на­ціоналізм".

У багатьох віршах поет закликає співвітчизників не бути раба­ми, а пристосуванців — позбутися лицемірства, схаменутися і "кро­в'ю змити свою облуду, як проснутись пощастить". Він тужить за тим, що "рідне слово замовкло в столиці", не чути його і у багатьох великих містах, що жива українська книга зникає, а книжкові при­лавки заповнює російська.

Маємо перед собою талановиту творчу особистість. Його полі­тичні і ліричні вірші, ще жодного разу не друкувалися для загалу. Та вони гідні, щоб оприлюднити їх для ширшого кола читачів.

Зараз на пенсії, живе в Чорнотисові.

1. Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне/ Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с.

2. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.

3. «Криваві тіні Кремлю»: Літературна творчість репресованих. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2006. – 664 с.