|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
< |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
<<<<<<<На головну сторінку<<<<< Письменники і громадські діячі Виноградівщини |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Густі Василь Василь Петрович Густі народився 21 березня 1951 року, в селищі Королево Виноградівського району Закарпатської області, в родині робітника-залізничника. Закінчив філологічний факультет Ужгородського національного університету (1977). Працював у редакції Великоберезнянської районної газети кореспондентом, редактором художньої літератури республіканського видавництва "Карпати ", в апараті обласної державної адміністрації, обласної ради. Зараз — в управлінні у справах преси та інформації облдержадміністрації. На громадських засадах очолює Закарпатську обласну організацію Національної спілки письменників України. Автор поетичних збірок "Перон" (1977), "Жадання дороги" (1982), "Обличчя" (1985), "Простеліть мені, мамо, рушник" (1991), "Пригорщ краплин" (1991), "Калина в інеї" (1991), "Зерно в ріллі" (1996), "Міме берегами тиші" (1998), збірки гумору, сатири, байок "Прибайки з таратайки" (1997), віршовані п 'єси "Як Рак-неборак Козу розуму навчив" (2000), літературознавчого нарису "Незвідана стежина думку кличе" (1997), книжки оповідок "Пляшка бургундського" (2003), літературного запису книги Івана Черкуна "Завжди з полем" (1984). Спільно з Василем Попом упорядкував антологію малої закарпатської прози "Сонце над Карпатами ", яка вийшла словацькою мовою у м. Кошице (Словаччина, 1985). Упорядкував збірки творів молодих авторів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей "Дзвінке джерело" (1983), "Відлуння" (1985), "Витоки" (1988). До репертуару державного заслуженого Закарпатського народного хору ввійшли вокально-хореографічні композиції на його слова — "Шовкова косиця", "Подаруй мені берізку", "Червона калина". В.Густі звертається до різних форм і жанрів поезії, а найважливіше те, що він особливо вимогливий до художнього рівня своїх творів, домагається досконалості форми і глибини проникнення в сутність відображуваного. Завдяки цим якостям його твори мають непересічну мистецьку цінність. Ряд творів поета надруковано у перекладі на російську, угорську, словацьку, киргизьку, осетинську і таджицьку мови. Лауреат обласних премій їм. Дмитра Вакарова (1984), та їм. Федора Потушняка (1999). У Національній спілці письменників України з 1978 року.
1. Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне/ Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с. 2. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||