Маргітич Іван

Народився І.Маргітич 4 лютого 1921 року в сім’ї хліборобів Антона Маргітича і Терезії Костак у селі Велика Чингава (нині Боржавське) Виноградівського району. Початкову освіту оздоб у рідному селі, вчився у Севлюській горожанській школі, Хустській гімназії.

По закінченні у 1941р. гімназії вступив до Ужгородської духовної академії.

18 серпня 1946р. був висвячений на священника преосвященним єпископом Теодором Ромжею. Душ пастирську працю починав помічним священником у Севлюші, у листопаді 1946р. Т.Ромжею був призначений парохом у Рахові.

Іван змушений був тимчасово припинити легальну священну діяльність і повернутися у рідне село. Вирішив переховуватися і почав підпільне обслуговування вірників. Одна з облав КДБ 5 березня 1951р. закінчилася арештом о. Івана Маргітича. 18 вересня 1951р. судова колегія з кримінальних справ Закарпатського обласного суду засудила його на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах ГУЛАГу біля Омська. 6 вересня 1955 року був звільнений з табору і повернувся додому. У Боржавському працював у виноградарській ланці, водночас проводив серед вірників підпільну душ пастирську діяльність.

З другої половини 80-х років ХХ ст. о. Іван Маргітич очолив рух за легалізацію і реабілітацію греко-католицької церкви. 10 вересня 1987 року у Львові єпископом Івано-Франківської єпархії Софрон Дмитерко таємно висвятив о. Івана Маргітича у сан єпископа. Після легалізації, наприкінці 1989р., греко-католицької церкви він бере найактивнішу участь у відродженні  греко-католицьких громад і парафій Мукачівської єпархії, першим із священників переходить на богослужіння українською мовою, веде самовіддану боротьбу за створення єдиної Української греко-католицької церкви.

Понад 12 років подвижницького життя віддав владика Іван маргітич спорудженню величної духовної і культурної палати – незвичайної церкви Покрови Пресвятої Богородиці у рідному селі Боржавському.

1. Пам’яті єпископа Івана Маргітича //Срібна Земля. – 2003. – 13 вересня.