Попович Михайло

Попович Михайло Дмитрович народився 11 лютого 1908 р. в с. Великих Ком’ятах Виноградівського р-ну на Закарпатті. Закінчив Мукачівську гімназію (1927) та юридичний факультет в Празі (1931). Працював у судах Берегова, Ужгорода, Севлюша (тепер Виноградово), Хуста, служив у Чехословацькій армії. У 1942-1944 рр. був мобілізований в угорську армію і працював у Хусті в мобілізаційному пункті. Включився в антифашистську боротьбу, налагодив зв’язки з радянською розвідувальною групою «Закарпатці», яку очолював Ференц Па такі, збирав для неї важливі дані військового характеру.

20 березня 1944 р. був заарештований і кинутий у тюрму Марамош-Сігету (тепер Румунія), а у квітні засуджений до смертної кари через повішення. Потім смертну кару замінили довічною каторгою. 1 листопада цього ж року його відправили в німецький концтабір Дахау, потім у Нацвейлер, Шимберг, де був свідком загибелі Д.Вакарова. вижив і повернувся у рідний край. Після війни працював начальником канцелярії у Народній Раді, секретарем облвиконкому. З 1953 р. і до самої смерті очолив філію видавництва «Радянська школа» в Ужгороді. Був нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». у післявоєнні роки зазнав підозр, недовір’я, приниження людської гідності.

Писав російською мовою.

Навчаючись у Мукачівській гімназії, почав складати вірші. У 1928 р. вони вийшли окремою книжечкою «Первые стихи» у видавництві товариства карпатських студентів у Празі «Возрождение». Потім культурно-освітнє товариство ім. О.Духновича в Ужгороді видало книжечку М.Поповича «Хата» (1937). Через рік у тій же Ужгородській друкарні «Школьная помощ» побачила світ його балада «Добрянскій» (1938). У 1933-1936 рр. в альманахах Товариства карпаторуських студентів Празі «Воздрожение» опубліковано кілька творів поета, спрямованих на захист політичних трудящих. Друкувався також у «Литературном альманахе» (1943). Добірку його віршів уміщено в антології «Поети Закарпаття» (1965). У 1945 р. газети «Закарпатська Україна» та «Закарпатська правда» подали спогади М.Поповича про участь у підпіллі та перебування у фашистських концтаборах. Інший його спогад про Д.вакарова «Крізь пекельні муки» опублікований у збірнику «Я навіки прийшов у життя» (1975). Автор передмови до збірки Д,Вакарова «Избранные стихи» (1955).

Окремим виданням вийшла також його книга «Думы о Верховине» (19590.

Життєвий і творчий шлях поета розглядається у статтях О.Довганича «Поет, антифашист, патріот» (Закарпат. Правда. 1991. 6 лип.), «Подвійна плата» (Карпатський край. – 1994. - №3-4. – с. 15-17) та в книзі В.В.Гомонная «Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ-ХХ ст.). – Ужгород, 1992. – с. 102-105 .

Помер 18 травня 1956р.

Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.