|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
< |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
<<<<<<<На головну сторінку<<<<< Письменники і громадські діячі Виноградівщини |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Горонгозо Микола Михайлович Народився М.М.Горонгозо 16 грудня 1937р. в с. Шаланки Виноградівського району в сім’ї робітника. Закінчив середню школу. Потім служба в армії. Без будь-якої теоретичної і професійної підготовки почав працювати художником. Першим його вчителем і наставником був викладач Фанчиківської СШ Степан Кутлан. У нього початківець М.Горонгозо пройшов добру школу і вже у 1961р. виставив перші свої художні роботи, які відразу привернули увагу фахівців. З тих пір більше 500 картин митця експонувалися на 53 персональних і 26 колективних виставках у Закарпатті, Києві, Москві, в Угорщині та Австрії. Його полотна виставлялися у картинних галереях України та Угорщини, є вони також у приватних колекціях в Австрії, Канаді, Ізраїлі, Румунії, Німеччині та США. Він – лауреат Всесоюзних фестивалів художньої творчості трудящих, член Товариства художників м.Солнок ( Угорщина ) , де відзначений у 2004 році пам’ятною медаллю з нагоди Дня угорської культури. Його імя внесено до « Енциклопедії угорських художників і графіків» й « Енциклопедії сучасного угорського мистецтва» . У 1963р. М.Горонгозо поступив на заочне відділення до Московського інституту мистецтв ім. Н.Крупської, який і закінчив успішно. У 1967 році у Виноградові відбулась його перша виставка, що викликала широкий резонанс у районі і області, одержала схвальні відгуки провідних художників краю. У тому ж році митець був нагороджений дипломом учасника республіканської виставки молодих художників у Києві. У 1987р. в Ужгороді відбулась звітна персональна виставка самодіяльного митця, яка засвідчила, що з’явився зрілий майстер живопису. У 1983р. М.Горонгозо став лауреатом всесоюзного фестивалю самодіяльної народної творчості, що проходив у Москві. У творчому доробку М.М.Горонгозо переважають перш за все багатофігурні композиції, портрети. Горонгозо Міклош - заслужений майстер народної творчості України. Його творчість багатогранна. Її характеризує широка тематичність: це і пейзажі, і портрети, і натюрморти. З нагоди проведення у 2003 році Року культури в Україні Міклош Горонгозо нагороджений грамотою Міністерства культури і Мистецтв України. У 2004р. йому присвоєно почесне звання заслуженого майстра народної творчості України.
КОЛЕКТИВНІ ВИСТАВКИ. 1961 – Виноградів 1963 – Ужгород 1967 – Київ 1968 – Ужгород 1972 – Київ 1977 – Москва 1980 – Ужгород 1981 – Москва 1985 – Ужгород 1986 – Київ, Москва 1987,1993,1994-1996,1998,2000 – Гайок ( Угорщина) 2001 – Войо,Гайош, Балатонлелле, Київ 2002 – Виноградів, Гайок, Войо 2003 – Виноградів, Гайош, Войо, Матисолко 2004 – Київ, Матисолко.
ПЕРСОНАЛЬНІ ВИСТАВКИ. 1976,1982,1987,1988 – Виноградів 1978,1987,1997 – Ужгород 1986 – Усод ( Угорщина) 1987 – Берегово 1988 – Вербовець, Шаланки 1992 – Бикишчобо 1994 – Войо, Боктолорантгазо 1995 – Відень (Австрія) 1996 - Вінер – Неудорф (Австрія) 1997 – Виноградів, Ужгород 1998 – Фегирдьормот,Войо 1999 – Будапешт, Сикешфегирвар,Сегед, Кішкунголош, Солнок, Тото 2000 – Будапешт,Йаношголмо,Цеглид, Егер 2001 – Ніредьгаза, Войо, Матисолко,Надькалло,Болкань,Уйфегирто 2002 – Маріопоч, Нірбатор 2003 – Солнок,Будапешт 2004 – Берегово У творчому доробку художника тематичні твори, пейзажі, портрети, натюрморти. Микола любить своїх героїв, віддзеркалює їх душевну чистоту, підкреслює гармонійну єдність з природою. На полотнах М.Горонгозо багатство кольору, переливи охристих, синіх, червоних у поєднанні з білими плямами, вміле використання світлотіні. Для того, щоб добре творчо працювалось, він знайомиться з природою Карпат, легендами краю, краєвидами, котрі наповнюють його внутрішній світ. Художник є постійним учасником пленерів в Угорщині. Спілкуючись із людьми, придивляється до них як художник, від чого отримує насолоду і розширює свою фантазію. Вважає своїм найкращим вчителем природу. 1. Сонячна палітра. – в кн.: Л.Уральський Барви гірського краю. – Ужгород, 1993, с. 40-43. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||