Стойка Олександр

О.Стойка народився в 1890 році в Карачині, на Виноградівщині. Навчався в Ужгородській гімназії, а з 1910 року – в Ужгородській богословській семінарії та Центральній духовній семінарії в Будапешті, після закінчення якої в 1916 році був висвячений на священника.

Працював єпископським секретарем до 1930 року. Після смерті єпископа Петра Гевея був вікарієм єпархії, а в травні 1932 року став єпископ Мукачівської єпархії. Крім пастирських листів писав апологічні статті, відзначався проповідництвом.проповіді публікував  у виданнях «Руського вестника», «Свободи», «Неділі», «Місійних календарів» та ін. Написав і видав у 1927 році брошуру «К упорядкованню священических державних жалованій», а в 1928 році – «Державне жалуванню духовенства».

Ставши єпископом, О.Стойка започаткував «пасхальну акцію» (щоб у кожного бідняка була біла пасха), для чого збирав кошти по всій республіці. Під час його єпископства були відкриті інтернати священичих сиріт «Конвикт» і «Аломнеум» та інтернат для жіночої вчительської семінарії в Ужгороді.

За період його єпископства висвятив 158 священників. Разом з місіонерами провів 163 місії-реколекції, що сприяло поверненню до греко-католицької церкви чимало «заблудших душ». За період його владичества було побудовано і відремонтовано 67 церков. Він особисто відвідав майже всі парохії краю, до яких інколи доводилось йти пішки й по 2-3 години.

Помер Олександр Стойка 31 травня 1943 року. Похований на замковому кладовищі, яке тепер знищене.

1. Василь Пагиря Світочі карпатського краю. – Мукачево: Елара, 1996. – ст. 999-100