Попович Дмитро

Народився 7 листопада 1899 року в с. Онок Виноградівського району в сім’ї сільського коваля Михайла Поповича та Іди Абрані. Молодий учитель церковно-приходської школи Юрій Кубіні помітив неабиякі здібності хлопця до навчання, а тому порекомендував батькам віддати його в науку. Середню освіту Д.Попович здобув у м. Колоча (Угорщина), відтак навчався в Будапешті, де здобув технологічну освіту. В 1922-1924 роках працює викладачем учительської семінарії, одночасно продовжує навчатись і складає іспит на право викладання Закону Божого. 1924 року висвячений на священника і правлений на роботу в Хустську гімназію викладачем Закону Божого.

Після визволення нашого краю нові правителі розпочинають гоніння проти Д.Поповича. іван Сарвадій так згадує перші дні визволення та ставлення «визволителів» до «визволених»: «восени 1944 року професора Дмитра Поповича три рази вивозили на цвинтар, де змушували його копати собі могилу, за те, що на службі Божій молився на січовиків, потім сповідав їх». Оскільки потреба у викладанні Закону Божого відпала, Д.Попович змушений шукати роботу на іншому місці.

З 1945 по 1949 рік він працює службовцем у споживчій кооперації. В цей час співробітники НКВС все більш починають цікавитись особою Д.Поповича. вони планують використати його вплив на авторитет у своїх непристойних справах. А коли їм це не вдається, у лютому 1949 року заарештовують його. Закарпатський обласний суд засудив Д.Поповича на 25 років позбавлення волі та 5 років заслання з конфіскацією всього майна. Покарання відбував у ГУЛАГАХ м. Тайшет. З неволі звільнений у 1956 році. Приїхавши додому, проживав у Хусті, де й помер на 69 році життя. Похоронено Д.Поповича в Ужгороді.

Д.Попович мав заслужений авторитет та добру репутацію не лише як священник та вихователь молоді, але і як відмінний літературний діяч. Він залишив глибокий слід у розвитку освіти, культури рідного краю. Друкована спадщина Д.Поповича велика і цінна. Окрім підручників ним написано багато оповідань і статей апологетичного та добродійно-пізнавального характеру, друкованих у періодичних виданнях («Душпастирь», «Свобода», «Неділя», «Учитель», «Русин», «Місячний календар», «Літературна неділя» та ін.)

Друком вийшли книги: «Дорога правди», «Світло в темноті», «Божа мати», «Будователь храмов» і ін.

1. Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне/ Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с.

2. Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.